— «купа піску» — період, коли зв'язки в колективі такі слабкі, що, власне, й колективу ще немає;
— «м'яка глина» — період становлення колективу, формування зв'язків між його членами;
— «червоні вітрила» — у цей період колектив працездатний, цілком життєздатний і повною мірою виконує свої завдання;
— «корабель, що потопає» — на цьому етапі спостерігається висока конфліктність, що й, врешті- решт, руйнує колектив зсередини.

Існує два принципи створення колективів: східний і західний. На Сході моральні принципи колективу ставлять вище особистих інтересів, а тому існує колективна відповідальність за результати праці. Тоді як на Заході панує прямо протилежний принцип, який можна сформулювати: «кожен сам за себе». Втім, західні конфліктологи надають перевагу назві «ансамбль індивідуалістів».

Формування колективу — це складний і трудомісткий процес. І учнівський колектив не є винятком. Проте, як свідчить практика, не кожен з них виконує позитивну виховну функцію. Часом дитячі колективи виникають і функціонують стихійно, тоді й процес виховання відбувається стихійно.

Отже, одним з головних завдань педагогів, класних керівників є організація повноцінного функціонування первинних (класних) колективів, використання длй цього ефективних педагогічних засобів. Важливу роль у розвитку колективу відіграють далекі походи й екскурсії. їх можна розглядати як привабливу романтичну перспективу, спрямовану на формування громадянської зрілості, активізацію пізнавальної та суспільно корисної діяльності, збагачення колективу життєвим досвідом і традиціями.

Специфіка туристської діяльності полягає в автономності походів, коли безпека залежить лише від учасника та його товаришів. Подолання природних перешкод можливе тільки у разі колективної взаємодії та за умови взаємодопомоги. А це вимагає від особистості поступитися власними інтересами заради інтересів колективу.

Туристсько-краєзнавча діяльність відповідає природному прагненню дітей до романтики, подолання труднощів, випробовування власних сил; створює сприятливі умови для подолання такої негативної риси характеру, як егоїзм. Тому більшість учнів у походах поводяться краще стосовно своїх товаришів, дорослих. Інтенсивність формування колективу в процесі туристсько-краєзнавчої діяльності залежить не лише від удосконалення особистих взаємовідносин учнів, а й від того, яке спільне завдання вони вирішують, з якою метою і чим зайняті вони у подорожі. Під час туристсько-краєзнавчої роботи вирішуються оздоровчі, виховні, освітні та соціальні завдання.

Заняття туризмом і краєзнавством створюють особливі умови, що сприяють згуртуванню дитячого колективу. У цьому полягає роль педагога, його вміння володіти арсеналом педагогічних принципів туристсько-краєзнавчої діяльності. Особливе значення має організація ділової взаємодії в туристському колективі; охоплення всіх учнів дорученнями, з їх постійною зміною; поєднання в керівництві єдиноначальності та демократизму; висування перед колективом найближчих і далеких перспектив; уміле формулювання вимог до особистості.

У процесі туристсько-краєзнавчої діяльності розширюється діапазон традицій — «внутрішніх законів», що підсилює та зміцнює дитячий колектив. Вони мають особливе значення для самовиховання членів колективу, для забезпечення єдності дій і поведінки, дисципліни та організованості. Це рівність усіх членів групи, шанобливе ставлення до старших. Такий підхід спонукає учнів чітко дотримувати правил поведінки у громадських місцях, знаходити правильний тон у спілкуванні з людьми.

У туристсько-краєзнавчій роботі з учнями доцільно організувати взаємовідносини відповідальної залежності. Вони виникають завдяки розподілу між усіма учасниками відповідальності за успіх запланованої подорожі. Колективна діяльність, починаючи з попереднього розподілу обов'язків і закінчуючи оформленням матеріалів походу, ставить кожного учасника в різне положення щодо товаришів, які, у свою чергу, займають різні позиції щодо нього.

Колективне подолання труднощів на маршруті, робота кожного відповідно до своєї краєзнавчої і туристської «посади» дає школярам змогу глибше відчути свою важливу роль у загальній справі, сформувати почуття «ліктя». Результативність виховання колективізму оцінюють на завершальному етапі подорожі. Вона виявляється у свідомому самообмеженні щодо потреб, у самопідпорядкуванні колективу, виконанні завдань, поставлених колективом.

Туристсько-краєзнавча діяльність комплексно впливає на формування колективу, є особливою, найбільш доступною формою виховання колективізму учнів. Вона забезпечує взаємовплив і взаємозбагачення багатьох видів діяльності, сприяє розвиткові колективу і кожної особистості в ньому.